Чеснота – це вміння та бажання знаходити середину між двома крайнощами: недоліком (endeia) якоїсь якості та її надлишком (hyperbole). Як у пристрастях, і у вчинках пороки переступають належне чи бік надлишку, чи бік недоліку, чеснота ж вміє знаходити середину та її обирає.
Поняття чесноти – це поняття того, що робить її володаря добрим: доброчесний людина є морально гарною, чудовою або гідною захоплення людиною, яка добре, як слід надходить і відчуває.
Чесноти виявляються як у добрих справах людини, так і в доброму стані його душі, яким обумовлені добрі справи. Коротко можна сказати, що чеснота – Це добро, що у звичку.
Доброчесність любові – «основний принцип християнського морального ставлення до людини як до носія богоподібної гідності та співспадкоємця божественних благ», «інтегральне вираження релігійної та моральної доблесті людської особистості».