Свидригайлів – колишній офіцер, який давно кинув службу і вдавався в життя шулера в столиці до тих пір, поки не потрапив у боргову яму. Звідти його визволяє багата жінка Марфа Петрівна, вона виплачує його борги, відвозить собі село, де стає його дружиною.
Свидригайлів у романі Він дворянин, який служив у кавалерії, «не без зв'язків». Вдівець (покійну дружину звали Марфа Петрівна), закоханий у сестру Раскольникова Дуню (Авдотью Романівну). Вперше згадується у листі матері Раскольникова до сина.
Перші відомості у романі про Свидригайлова характеризують його як лиходія, розпусника. З того ж листа матері Раскольникова стає відомо, що пан Свидригайлів «взяв до Дуні пристрасть» і всіляко домагався її взаємності. Його особистість залишається загадкою й у читача, й у Раскольникова.
Цей персонаж — перший справжній, безумовний і, так би мовити, логічний самогубець у світі Достоєвського: який продумав самогубство, підготував його, обгрунтував і вчинив. Свидригайлів і сам знає, що він загиблий — і не тільки в пороках, а й у прямому значенні слова загибла людина.