Іконоста́с (пор. грец. εἰκονοστάσιον) — вівтарна перегородка, більш-менш суцільна, від північної до південної стін храму, що складається з одного або кількох рядів упорядковано розміщених ікон, що відокремлює у візантійському обряді вівтар від решти храмового приміщення.
Ікона Спасителя повинна бути праворуч від того, хто молиться, а Богородиці – зліва (право від Христа). Ікони святих, у тому числі місцевошановних, мають у своєму розпорядженні нижче. Неприпустимо розміщення з іконами предметів розважального чи оскверняльного характеру.
Ліворуч і праворуч на солеї зазвичай влаштовані кліроси — місця, де під час служби співають хори. У храмі ікони розташовані не тільки в іконостасі, вони висять чи стоять в спеціальних дерев'яних кіотах вздовж стін або лежать на спеціальних підставках зі скошеною кришкою, які називаються аналоями.