Пиротихника, устар. піротехнія (ін.-грец. πῦρ «вогонь, жар» + τεχνικός від τέχνη «мистецтво, майстерність, вміння») – галузь техніки, пов'язана з технологіями приготування горючих складів та спалювання їх для подачі сигналу або створення візуального ефекту.
Практично всі петарди можна віднести до наступних видів: петарди (фітальні і теркові), бенгальські свічки (вони ж вогні), римські свічки, салюти, фонтани (вулкани, контурні свічки), сонце (вертаються навколо своєї осі), ракети, літаючі феєрверки розкручуються на землі і злітають вертикально вгору на висоту до 20 м).
Завдання піротехніка – створення вражаючих вибухових та звукових ефектів, із застосуванням малих за обсягом та потужністю порохових зарядів та спеціальних хімічних речовин.
Феєрверки були винайдені в Китаї у XII столітті н. е. У Європі феєрверк уперше з'явився в Італії. У Росії майстри феєрверків з'явилися в 1545 при Стрілецькому полку, а перший масштабний феєрверк на території країни отримали можливість побачити в 1674 жителі Устюга.