Через мікроскопічні розміри та здатність переносити несприятливі умови вони поширені повсюдно, від Гімалаїв (до 6000 м) до морських глибин (нижче за 4000 м). Тихохідок знаходили у гарячих джерелах, під льодом (наприклад, на Шпіцбергені) та на дні океану.
Якщо групу тихохідок опромінювати радіацією (570 000 рентген), то виживає близько 50% «випробуваних». При цьому смертельна доза радіації для людини лише 500 рентген. Тихохідки витримують і екстремальне зневоднення із збереженням частки води в 1-2% від маси тіла.
Восьминогих істот тихохідки відомі своєю стійкістю до чого завгодно: вони витримують температуру рідкого азоту, тиск у 6000 атмосфер і дозу радіоактивного випромінювання, що більш ніж у тисячу разів перевищує ту, що смертельна для людини; їх відправляють у відкритий космос, з якого багато хто з них повертається.
Виникає цілком логічне питання: який мікроскоп можна побачити тихохідку? У принципі, у будь-якій, достатньо буде приладу з приблизно 15- або 30-кратним збільшенням.