За Петра I шунгіт називали «аспідним каменем». Назву він отримав завдяки чорному кольору та здатності поглинати шкідливі речовини. У 1714 році в Карелії відкрили перший російський курорт «Марціанські води».
Шунгіт, застар. синонім «азпідний камінь», «пробірний камінь», Лідит або парагон – докембрійська гірська порода, що складається в основному з вуглецю і займає за складом і властивостями проміжне положення між антрацитами і графітом. Зустрічаються різновиди шунгіта чорного, темно-сірого та коричневого кольору.
Не всім підійде лікування шунгітом. При хворобах нирок, тромбозах, онкологічних та серйозних запальних захворюваннях його застосовувати не варто. Не використовують його вагітні та годуючі жінки.
Шунгітову воду слід вживати з обережністю людям із підвищеною кислотністю шлунка та схильним до розвитку тромбозів. А тривале носіння на тілі виробів із шунгіта може спровокувати збої у роботі нирок.